душпастирство

Це біблійні вірші, про які йдеться душпастирство

Діяння 20 : 28
28 Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною.

II до Корінтян 1 : 4
4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

До Римлян 12 : 4 – 21
4 Бо як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу,
5 отак і ми: численні — одне в Христі тіло, кожен один одному член.
6 Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри;
7 хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає;
8 хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає — у простоті; хто головує — дбайливо; хто милосердиться — то з радістю.
9 Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра.
10 Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте.
11 В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть;
12 веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі;
13 святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність.
14 Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте.
15 Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть.
16 Між собою будьте одної думки, про високе не мудруйте, радше до покірного схиляйтеся; не будьте зарозумілі на себе.
17 Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро.
18 Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі.
19 Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», — говорить Господь.
20 Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля.
21 Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром.

Йоан 21 : 15 – 17
15 Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» — «Так, Господи, — відрікає той йому, — ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!»
16 І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, — відвічає йому, — ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!»
17 І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», — то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!

II до Тимотея 2 : 15
15 Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди.

До Тита 1 : 9
9 який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.

I до Тимотея 2 : 1 – 15
1 Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей,
2 за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю.
3 Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога,
4 який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди.
5 Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми — чоловік Христос Ісус,
6 що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу,
7 на що я був поставлений проповідником та апостолом, — правду кажу, не обманюю, — учителем поган у вірі й правді.
8 Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки.
9 Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними,
10 але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя.
11 Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі.
12 Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком, — їй бути тихомирною!
13 Адам бо спершу був створений, а Єва потім.
14 І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила.
15 Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.

До Колосян 1 : 1 – 29
1 Павло, Божою волею, апостол Христа Ісуса, та брат Тимотей
2 святим у Колоссах і вірним братам у Христі: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!
3 Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, завжди молячися за вас,
4 відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих
5 задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди,
6 яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді.
7 Ви навчилися від Епафра, нашого любого товариша в службі, який для вас є вірним Христовим слугою.
8 Він і виявив нам любов вашу духовну.
9 Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні,
10 щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога,
11 покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю.
12 Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі.
13 Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,
14 в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів.
15 Він — образ невидимого Бога, первородний усякого створіння,
16 бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене.
17 Він раніш усього, і все існує в ньому.
18 Він також голова тіла, тобто Церкви. Він — начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,
19 бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому
20 і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста.
21 І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, —
22 тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою.
23 Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.
24 Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква;
25 якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас, щоби звістувати повнотою між вами слово Боже,
26 оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих.
27 Їм Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є — Христос між вами, надія слави.
28 Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі.
29 Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.

I до Корінтян 12 : 28
28 І деяких поставив Бог у Церкві: поперше — апостолів, подруге — пророків, потретє — учителів, потім — дари чудес, потім дари зціляти, допомагати, управляти й говорити різними мовами.

I до Тимотея 3 : 15
15 Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди.

Послання Якова 1 : 1 – 27
1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!
2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.
3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,
4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.
6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.
7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —
8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.
9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,
10 а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.
11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне.
12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.
13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;
14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.
15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.
16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.
17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.
18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.
19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,
20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої.
21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.
22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.
23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:
24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.
25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.
26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.
27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

I Послання Петра 5 : 2
2 Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть,

До Ефесян 5 : 1 – 33
1 Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти,
2 і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху.
3 Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим.
4 Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, — воно бо непристойне; а радше — дякуйте Богові.
5 Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель — не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві.
6 Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих.
7 Не майте, отже, нічого спільного з ними!
8 Ви були колись темрявою, тепер же — світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла.
9 Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве.
10 Шукайте пильно того, що Господеві подобається.
11 Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте,
12 бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати.
13 Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом.
14 Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!”
15 Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, — не як немудрі, а як мудрі,
16 використовуючи час, бо дні лихі.
17 Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля.
18 І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом.
19 Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа
20 і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
21 Коріться один одному у Христовім острасі.
22 Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві,
23 бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель.
24 А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки — своїм чоловікам.
25 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,
26 щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом,
27 щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна.
28 Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить.
29 Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою,
30 бо ми — члени тіла його.
31 Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло.
32 Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву.
33 Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка.